Як я подружилася з мультиваркою
Зовсім недавно мої стосунки з кухнею не складалися. Я могла спалити яєчню або перетворити макарони на клейстер. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я сприйняла це не як подарунок, а як виклик.
Спочатку я навіть підходити до неї остерігалася. Вона стояла на стільниці, поблискуючи чорним пластиком, наче інопланетний корабель. Але голод — не тітка, і одного вечора я вирішила ризикнути.
На
на цьому сайті знайшла найпростіший рецепт "Ліниві голубці". Назва мене розсмішила. Я кинула в чашу фарш, капусту, рис і залила це томатним соком. Активувала кнопку "Гасіння" — і стала чекати.
За годину по квартирі рознісся аромат, що чоловік прийшов на кухню, здивовано питаючи: "Ти що, справді готуєш?".
Коли я відкрила кришку, то очам своїм не повірила. Це була їжа, а не щось неїстівне! Соковита, гаряча, їстівна! Ми поласували нею за лічені хвилини.
Тепер ми з мультиваркою - друзі. Вона пробачає мені всі помилки: у ній нічого не горить і не втікає і не стріляє олією. Я вже вивчила її характери — мову таймерів і режимів. І хоч друзі жартують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.